Впевненість у собі та емоційний інтелект у жіночому футболі: описово-кореляційне дослідження

Анотація

Мета. Метою дослідження було вивчення взаємозв’язку між впевненістю в собі та емоційним інтелектом у футболісток, із особливим акцентом на їх асоціації з результативністю залежно від ігрової позиції. Методи. Дослідження виконано з використанням описово-кореляційного дизайну. У вибірку увійшли 16 футболісток (середній вік - 15 років), які представляли чотири ігрові позиції (воротарі, захисники, півзахисники та нападники). Рівень впевненості в собі оцінювали за допомогою відповідної субшкали опитувальника Competitive State Anxiety Inventory-2 (CSAI-2). Емоційний інтелект вимі- рювали за допомогою опитувальника Emotional Intelligence Questionnaire (INEM), який оцінює внутрішньоосо- бистісні та міжособистісні компоненти. Результати. Кореляційний аналіз Пірсона виявив сильний позитивний зв’язок між впевненістю в собі та внутрішньоособистісним інтелектом (r = 0,66; p = 0,005). Натомість зв’язок між впевненістю в собі та міжособистісним інтелектом був слабким, негативним (r = −0,17; p = 0,524) і статистично незначущим. Також виявлено відмінності рівня впевненості в собі залежно від ігрової позиції. Найвищі показники продемонстрували захисники та півзахисники, що, ймовірно, пов’язано з їх ключовою роллю у підтриманні структури команди та тактичного балансу. Воротарі мали помірний рівень впевненості в собі, що може бути зумовлено високою відповідальністю та необхідністю прийняття швидких рішень. Нападники продемонстрували найнижчий рівень впевненості в собі, що, ймовірно, пов’язано з психологічним тиском, зумовленим необхідністю реалізації гольових моментів. Висновки. Отримані результати підкреслюють важливість позиційно орієнтованої психологічної підготовки у жіночому футболі, спрямованої як на внутрішньоособистісні, так і на міжособистісні компоненти. Враховуючи позитивний зв’язок між впевненістю в собі та внутрішньоособистісним інтелектом, інтервенції, спрямовані на підвищення впевненості в собі, можуть сприяти покращенню саморегуляції, концентрації уваги та емоційної стійкості. Водночас відсутність значущого зв’язку з міжособистісним інтелектом свідчить про необхідність цілеспрямованого розвитку командно орієнтованих навичок (зокрема комунікації, емпатії та співпраці). Таким чином, тренерам і спортивним психологам доцільно впроваджувати інтегровані програми, спрямовані на розвиток як індивідуальних психологічних ресурсів, так і міжособистісних компетентностей з метою оптимізації індивідуальної та командної ефективності.