Ігрова діяльність у контексті взаємодії школи та родини: результати опитування батьків

Анотація

Актуальність. Одним із важливих завдань сучасної освіти є створення умов для гармонійного розвитку молодших школярів, що передбачає поєднання фізичної активності, соціальної взаємодії та формування ключових компетентностей в умовах Нової української школи (НУШ). Ігрова діяльність – ефективний засіб досягнення цих цілей, однак її результативність значною мірою залежить від позиції батьків і рівня їхньої підтримки. Саме родинне середовище формує ставлення дітей до ігрової діяльності, визначає баланс між цифровими технологіями та руховою активністю, а також впливає на рівень мотивації до занять фізичною культурою. Мета дослідження – виявити й проаналізувати тенденції в ставленні батьків до ігрової діяльності дітей молодшого шкільного віку та окреслити напрями оптимізації взаємодії сім’ї й школи в розвитку фізичної активності дітей. Методи дослідження. Проведено анкетування 75 батьків учнів 1–4 класів закладів загальної середньої освіти Луцької територіальної громади. Опитування здійснено у форматі Google Forms та включало відкриті й закриті запитання, що стосувалися рівня фізичної активності дітей, часу користування гаджетами, уподобань у виборі ігор й основних труднощів, пов’язаних із руховою діяльністю. Для опрацювання результа- тів застосовано методи описової статистики та якісний аналіз відповідей. Результати дослідження. Більшість батьків позитивно оцінюють рівень фізичної активності своїх дітей (73,8 %), проте водночас зазначають проблеми надмірного використання гаджетів і те, що діти не завжди достатньо рухаються. Більшість дітей (80,5 %) спроможні самостійно організовувати ігри, серед яких переважають футбол, катання на велосипеді та народні рухливі ігри. Основними бар’єрами залишаються низька мотивація школярів, вплив цифрових технологій і обмежені можливості для відвідування спортивних секцій. Висновки. Формування ігрової компетентності молодших школярів значною мірою залежить від підтримки батьків. Її розвиток стає ефективним за умови співпраці школи й роди- ни та створення сприятливих умов для рухової активності дітей.